6 клас ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА

marinalutay84@gmail.com

вайбер 099-63-72-507 

23.03.2020р. Тема: Пошана і любов до батьків

Дорогі учні! Ми з вами з’явилися на світ не випадково… Ось ваша мама ніжно пригортає вас, малесеньких у мережаному пакуночку, до якого зазирає схвильований татусь. Як вони вас люблять! А скільки попереду у них недоспаних ночей, хвилювань про перші зубки, перші сказані і перші прочитані слова. І сьогодні вони турбуються про вас, як і тринадцять років тому. Та пройдуть роки, ви будете у розквіті сил, а батьки ваші постаріють. Настане ваша черга доглядати за ними, можливо, недосипати ночі, одягати і годувати… Адже сказано у четвертій Божій Запрвіді: " “Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітнім був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі”. Цей закон, перш за все, стосується дітей.

Діти, прочитайте вірш і відгадайте, про кого розповідається в ньому.

Хто вас, дітки, міцно любить,

Хто ласкаво так голубить

Не стуля вночі очей

Дбає все про вас, дітей?

Хто колиску вам гойдає

Хто вам пісеньку співає

Хто вам казочку розкаже,

Забав очкам розбавить?

(Діти: про маму)

А про кого розповідає цей вірш?

Хто це стука молотком,

Щось майструє під вікном

Роботи в нього так багато,

Все біля хати робить…..(тато)

• що для вас робить мама? (їсти готує, купує і шиє одяг)
• а що для вас робить тато? (читає, молиться, гуляє з вами, катає нас на машині)
• а ви любите своїх батьків?
• А чи слухаєте їх?

Людина є дитиною, допоки живі її батьки, отже ця заповідь не має чіткого вікового та часового обмеження. Мине час, і ви матимете свої родини, своїх дітей. І будете їх навчати шанувати старших! Але вже сьогодні ви цього повинні навчатися, спостерігаючи за батьками, наставниками, керівниками та не забуваючи Божі Закони.

Прочитайте уважно повчальні оповідання В. Сухомлинського:

НАЙГАРНІША МАМА

Випало Совеня із гнізда та й повзає лісом. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого - некрасивого, з великою головою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
- Хто ти такий? Де ти взявся?
- Я - Совеня, - відповідає мале. - Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму.
- Хто ж твоя мама? - питає Соловей.
- Моя мама Сова, - гордо відповідає Совеня.
- Яка ж вона? - питає Дятел.
- Моя мама найгарніша.
- Розкажи, яка ж вона, - питає Дрізд.
- У неї голова, вуха й очі такі, як у мене, - відповідає з гордістю Совеня.
- Ха-ха-ха! - зареготали Соловей, Дятел і Дрізд. - Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора.
- Неправда! - закричало Совеня. - Мама в мене найгарніша.
Почула його крик Сова, прилетіла, потихеньку взяла Совеня за лапку й повела до рідного гнізда.
Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була й справді для нього найгарніша!

СЬОМА ДОЧКА

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір’ю.
— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.
— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.
— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.
— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.
— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.
— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці помити ноги.

Сива волосинка

Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.
- Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик.
Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.
- Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три...Чого це посивіла ще одна волосинка?
- Від болю, - відповіла мати. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...
- А від чого ж у вас боліло серце?
- Пам'ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.
Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:
-Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Закінчіть речення (усно):

Варто слухатися батьків, тому що…

Господь дав мені батьків, щоб…

Можу висловити подяку батькам за те, що…

Я можу показати шану до батьків тим…

Домашнє завдання: напишіть, будь ласка міні-твір "Мої найдорожчі люди", знайдіть 10 прислів їв про батьків.

Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 

або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com

Гарного вам настрою!

30.03.2020р. Тема: Життя у правді

Діти, не раз ви потрапляли в ситуацію, коли важко зізнатися у своєму вчинку. І як хочеться це приховати, як хочеться сказати: «Це не я!». Проте, хоч і важко, та треба сказати правду. Бо, як би ви не намагалися її приховати, вона все одно стане відомою.  Які слова є протилежними до слова «чесність»? (Брехня, обман, неправда). Чи існує серед Божих законів заповідь, яка закликає до правдомовності? (Так. Це восьма Божа заповідь " Не говори неправди на ближнього свого")

Вправа «Одним словом»

  Неправда, щоби посварити людей (Сіяння незгоди).

  Звинувачення без причини (Підозрівання). 

 Звинувачення людини неправдивим свідченням (Неправдиве свідчення). 

 Перекручення реальності і поширення її між людьми (Плітки). 

 Звинувачення людини в хибах (Осуд).

  Таємне обговорення хиб людини (Обмова).

Прочитайте два оповідання повчального характеру

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
Правда буває гірша за неправду

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі. Сергійко довго не повертався. Уже й борщ закипів, а його немає. Нарешті прийшов, приніс у банці солі. Мама й питає:

— Чого це ти так довго ходив?

— А я снідав, — каже Сергійко.

— Як снідав? — дивується мати.

— А вони запросили мене снідати...

— І що ти їм відповів?

— Нічого... Сів і поснідав.

— Який же ти нечемний, Сергійку! — розгнівалася мити. — Требa було сказати: дякую, я не голодний.

— Але ж мені дуже їсти хотілося... Сказати — не голодний... Це ж неправда. Хіба ж неправду можна говорити?

— Правда іноді буває гірша за неправду, — каже мати.

А Сергійко тепер думає: як же це так?

Чи правильно вчинив Сергій?

Чи знає він правила етикету?

Як ви гадаєте, чи зрозумів хлопчик свою помилку?

Віталія Савченко

ЯК ІВАНКО НАВЧИВСЯ ПРАВДУ КАЗАТИ

Жив собі  хлопчик Іванко, дуже допитливий та непосидючий. Гасав  подвір’ям за котом Мурчиком і дошкуляв йому, як міг. Робив чимало капостей бабусі, ховаючи її окуляри чи тапці, і веселився, коли вона бідкалася, куди це вони пропали. Коли ж Іванка питав хто, чи часом не бачив ті чи інші загублені речі, то він легко обманював, ніби нічого не знає.

Одного дня хлопчик бігав по хаті за Мурчиком, намагаючись його впіймати, та кіт увесь час спритно ховався. То стрибне на поличку, то заховається під ліжко, а Іванко ніяк не вгамується. Врешті схопив віника і нумо штурхати ним під ліжком. З переляку Мурчик вистрибнув на вікно, а хлопчик щодуху гепнув віником по вікні. Зачепив мамину улюблену вазу, що там стояла, вона впала і з дзенькотом розбилася об землю. Кіт дременув аж на шафу в передчутті гучної сварки, а на шум зайшла в кімнату мама.

— Що це в нас тут коїться? Хто розбив мою вазу? — суворо спитала.

— Це не я, — відразу обманув Іванко, — це Мурчик стрибав по вікні, мух ловив.

Мама нахмурила брови, озирнулася і побачила кота, що зіщулився на шафі.

— Ану геть мені з кімнати, капосний, — сердито гримнула на Мурчика.

Той стрибнув на підлогу і гайнув за двері. А мама заходилася прибирати скалки розбитої вази. Хлопчик теж тихенько вислизнув з кімнати, задоволений, що так легко викрутився і не отримав маминих штурханців. Бачить, Мурчик сидить під табуретом на кухні й вилизує лапку. Знову закортіло малому позбиткуватися з кота. Тихенько підкрався та як смикне Мурчика за хвоста, що той аж від болю та несподіванки заверещав і стрибнув на фіранку. Що тут почалося! Карниз раптом обірвався, кіт з гуркотом полетів на підлогу, скидаючи все, що потрапляло під лапи, і мама вже тут як тут.

— Та що ж це діється? Хто знову шкодить?

А Іванко знову за своє:

— Це, мамусю, наш Мурчик бешкетує.

Кіт тільки з докором глянув на хлопчину і ображено шмигнув під стіл. Мама вже не на жарт розізлилася і нумо сварити-вичитувати Мурчика. Казала, що вижене його з дому за капості, що і молока не заслужив пити в їхньому домі. І ще багато чого, та кіт уже не чув, бо так йому прикро було, що він вислизнув з кімнати. А задоволений собою Іванко і собі слідом за ним.

Усі знають, що в старих будинках живуть домовики-помічники. Отож  і в будиночку, де живе наш хлопчик, теж є такий домовичок. Звати його Правдолюбом, бо не терпить брехні і сам завжди каже тільки правду. Хатинкою йому слугує комірка, де Іванкова мама тримає всіляку консервацію, борошно, цукор, крупу та ще багато всякої всячини. Двері в комірку завжди трішки відчинені, бо Мурчик там мишей полює. Ось сюди наш котик і чкурнув після маминої сварки. Сів на порозі, роззирнувся і тихенько нявкнув – покликав домовичка. Той відразу ж визирнув із-за баночки з абрикосовим варенням.

— Чого тобі, Мурчику?

— Ой, Правдолюбе, рятуй мене якось від того хлопчиська, бо терпіти його витівки вже не маю сили. Я мовчав, коли він ганяв мене по хаті та штрикав віником, терпів, коли тягав мене боляче за хвоста, та більше терпіти не можу. Бо він знущається, на мене своїй мамі наговорює весь час, обманює її. Це так образливо, бо сварить вона мене ні за що.

— Халепа, — відказав домовичок. — Треба якось хлопчиська провчити, від брехні відучити. От тільки я ще не придумав як.

Враз на порозі комірки з’явився наш Іванко. Домовичок шуснув за баночки з варенням і там причаївся, а хлопчина, побачивши кота, захотів знову позбиткуватися з нього. Але, помітивши стільки улюбленого варення, відразу забув про Мурчика і потягнувся до найближчої полиці за баночкою. Швиденько впоравшись із кришкою, Іванко почав ласувати смакотою і захопився так, що й не помітив, як спорожнив усю баночку. Спохопився лише тоді, як у руках лишилася порожня баночка:— Ой лишенько, що ж тепер мамі казати? — подумав хлопчик, а тут, немов навмисне баночка раптом вислизнула з липких рук і гепнула на підлогу. «Дзень-дзелень» розляглося по комірці. Мурчик принишк у куточку, а мама вже на порозі.— Та що ж це сьогодні за день такий? — суворо спитала, дивлячись на сина.

— Хто варення з’їв, а баночку розбив?

Іванко безпорадно озирнувся і побачив кота.

— Ось! Це він з’їв варення, і банку теж він розбив, — швидко знайшовся малий. А Мурчик мало не заплакав від образи. Знову хлопець на нього наговорює. Мама аж почервоніла від обурення, бо бачила замурзане варенням синове личко і зрозуміла, що дитина її обманює, та й не їдять  коти варення.

— Ага, — промовила, — ну коли так, то нехай, але знаєш, Іванку, маю розповісти тобі маленький секрет –  це варення чарівне. З’ївши його, не можна казати неправду, бо вмить станеш крихітним. Від здивування у хлопчика широко відкрилися очі, а мама повернулася і вийшла з комірки.

   Всю ту розмову, звісно ж, чув домовичок Правдолюб і відразу ж зметикував, як провчити малого брехунця. Коли мама вийшла, він плеснув у долоньки, і хлопчик відразу зменшився, став крихітним, як і казала мама. Ох і налякався Іванко, а кіт нявкнув — заговорив людською мовою:

— От тепер знатимеш, як обманювати маму і ображати невинного.

— Ой-ой-ой, — заплакав малий, — що ж тепер буде зі мною?

— Що буде? — втрутився в розмову Правдолюб. — Та те й буде: лишишся малесеньким назавжди, аж до того часу, поки не навчишся правду казати, інших не ображати.

Заплакав Іванко ще дужче: як тепер усе виправити? Зрозумів хлопчина, що вчинив негарно і недобре. Всі свої витівки звалив на Мурчика, образив його, скривдив, і матусю обманув не раз. Ох, негарно, ох, і прикро ж… Не хотів Іванко залишатися крихітним, тому чемно запитав домовичка, як йому все виправити. А Правдолюб був дуже справедливий і добрий, тому підказав хлопчикові вихід.

— Ти, — каже, — мусиш підійти до мами, розповісти їй усе по правді, все, як було, вибачитися за брехню. Та й котика перепросити за злі витівки, жарти та обман.

— Але ж… мамуся мене навіть не побачить, бо я он який маленький, — захвилювався Іванко.

— Не біда, я тебе збільшу, — пообіцяв домовичок, — але ж гляди, не дотримаєш слова, обманюватимеш, то знову станеш малесеньким, і тоді вже ніхто тобі не допоможе.

— Я виправлюся, обіцяю, — сказав малий.

Правдолюб хитро підморгнув Мурчикові, ще раз плеснув у долоньки, і хлопчик знову став таким, як був перед тим. Іванко подякував домовичкові та й побіг до мами. А вона саме йшла прибирати до комірки розбите скло.

— Матусенько, вибач мені, будь ласка, це я нашкодив і в кімнаті, і на кухні, і в коморі, а не Мурчик. Не виганяй його з дому, бо у всьому винен лише я. Я тобі обіцяю, що більше не буду так поводитися і обманювати не буду ніколи-ніколи, не хочу залишитися назавжди крихітним.

Мама посміхнулася і вибачила сина:

— Добре, що ти правду сказав, добре, що зрозумів, бо брехня, дитино, — поганий товариш, — і, погладивши Іванка по голові, пішла до комірки. Хлопчик кинувся шукати Мурчика, а той саме сидів ображено на ґанку і, побачивши малого, вже зібрався чимдуж утікати, бо хто знає, що цього разу той утне. Та Іванко присів поряд, погладив кота і сказав:

— Пробач мені, Мурчику, за всі мої капості, пробач. Я більше ніколи не буду тебе ображати, не наговорюватиму на тебе мамі.

Кіт у відповідь тільки замуркотів і потерся до хлопчикової руки.— З того часу вони стали гарними приятелями. Іванка ніби підмінили, він не знущався з Мурчика, нікого не обманював, не ображав, а як траплялася яка халепа, завжди чесно признавався у тому, що зробив, бо добре запам’ятав Правдолюбову науку. І про домовичка нікому не розповідав, бо це була їхня з Мурчиком таємницДомашнє завдання: Підготовка міні-проекту «Восьма Божа заповідь» Учні, приготуйте малюнок "Виверження вулкана". На самій горі – записана Божа заповідь. У її підніжжі – те, що треба робити, щоб дотримуватися цієї заповіді. На лавині – те, чого не можна робити і чого слід позбутися. Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com Гарного вам настрою!

6.04.2020р. Тема: Наполегливість у добрих справах

   Наполегливість ­– це одна з найважливіших якостей характеру людини, яка означає послідовну спрямованість її дій на досягнення певної мети. Внутрішніми регуляторами наполегливості є сумління, почуття обов’язку перед Господом і ближнім, людська гідність і честь.

Притча про несправедливого суддю пояснює нам християнське розуміння наполегливості. Навіть байдужий, бездушний, неправедний суддя змушений був проявити прихильність до наполегливих прохань удови. То хіба ж добрий, милосердний, люблячий Небесний Отець може відхилитися від них? Щира молитва-прохання до Господа, сповнена каяття у своїх гріхах і прагнення стати на шлях правди й істини, є ознакою власне християнської наполегливості. Але молитва немічна без наших добрих діл.

Поміркуй і дай відповідь:

Чи завжди наполегливість є позитивною якістю характеру людини?

На що вона має бути спрямована?

Чому слід відрізняти наполегливість від упертості?

Як наполегливість християнина пов’язана з постійністю його переконань?

Хто здатен допомогти тобі виховати в собі постійність християнських переконань і наполегливість у їх відстоюванні?

Яку роль відіграє молитва у твоєму житті?

Повчальні оповідання

*          *        *

Маленька Марійка дуже хотіла вирости. А як це зробити, вона не знала. Все перепробувала. І в маминих туфлях ходила. І в бабусиному пальті ходила. І зачіску, як у тьоті Каті робила. І намисто приміряла. І годинник на руку одягала. Нічого не виходило. Тільки сміялися з неї та жартували.

Якось Марійка надумала підлогу підмести. І підмела. Та так гарно підмела, що навіть здивувалася: „Марійко! Та невже ти в нас великою стаєш?» А коли Марійка чисто-пречисто вимила посуд та сухо-насухо витерла його, тоді не тільки мама, але й батько здивувався. Здивувався і при всіх за столом сказав: „Ми і не помітили, як у нас Марійка виросла. Не тільки підлогу підмітає, але й посуд миє”.

*          *        *

Якось один чоловік їхав автобусом. Усім надзвичайно надокучав пасажир, що перебрав спиртного. Він голосно, на весь салон, лаявся, але всі його терпіли і не робили йому особливих зауважень. Тільки той один чоловік почав настійливо молитися Господу, щоб Він цю людину з автобуса забрав. Незадовго пасажири розлючено стали нападати на п’яного. Автобус пригальмував між зупинками, бідолашного виштовхнули на шосе, а всі поїхали далі. І тут кожен подумав про те, що шкода бідного чоловіка, як він добереться до свого помешкання, які пригоди з ним при цьому можуть трапитися.

Поміркуй і дай відповідь:

Завдяки чому Марійку стали вважати дорослою?

Як дівчинка проявила наполегливість у досягненні своєї мети?

Які добрі діла вона при цьому вчинила?

  Без наполегливості у добрих справах настають лінощі. Лінивий стає безвідповідальним і стосовно себе самого, і до справ ближніх, нічого не встигає вчасно, всюди запізнюється, прохань як слід не виконує, часто підводить і тяжко спокушає людей, приносячи їм смуток або й гнів. Нерадиві і бездіяльні ледарі хворіють недугою, ім’я якій – пригніченість.

Дуже часто ліниві діти страждають крайньою нетерплячістю у виконанні класних і домашніх завдань, відсутністю посидючості і старанності, нездатні хоча б ненадовго позайматися для власної ж користі.

Бідні діти, піддавшись злому духу лінощів і нудьгування, не сидять на уроках спокійно: вони безперестанно вовтузяться, чухаються, стукають і човгають ногами під столом, ніби хтось коле їх невидимою шпилькою то справа, то зліва.

Неймовірні лінощі і в’ялість у таких добрих справах, як відвідування храму, молитва, навчання, заняття музикою, читання з користю, допомога у прибиранні оселі, раптово змінюється підозрілим пожвавленням, як тільки йдеться про пусте й даремне проведення часу.

Тривалі, зчаста потайки від батьків походи в місця розваг, безглузде ходіння по магазинах, багатогодинне сидіння біля телевізора, відеомагнітофона, комп’ютерних ігор... У гонитві за миттєвими задоволеннями і розвагами може непомітно пройти і без того коротке земне життя, а лінощі, пригніченість і нудьга перейдуть з душею у вічність. Тож не можна зневірятися, роблячи добрі справи, пробувати ще раз і ще раз, бути наполегливим. Адже сказано в Євангелії: „Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчиниться вам” (Мт. 7:7).

Перегляньте ці  цікаві видеоролики

https://www.youtube.com/watch?v=OjkBYN_DC38 Песенка-клип  про доброту

https://www.youtube.com/watch?v=BWfBP5sTW18 Притча о доброте (бабушка и внучка)

Домашнє завдання: у зошитах обсягом 4-6 речень опишіть, будь ласка свої враження про переглянуту вами коротеньку притчу про доброту. https://www.youtube.com/watch?v=BWfBP5sTW18 Притча о доброте (бабушка и внучка)

Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 

або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com

Гарного вам настрою!

13.04.2020р. Тема: Благовіщення

Дорогі діти! Згадайте, будь ласка,  та розкажіть про надзвичайні події, про які вам розповідали або свідками яких ви були (хтось тонув на річці та чудом урятувався; падав із дерева, але не отримав травми; був в автомобільній катастрофі та залишився неушкодженим тощо). У житті кожної людини бувають надзвичайні події, про які вона розмірковує й пам’ятає упродовж всього життя. В історії людства також відбувались надзвичайні події, про які люди згадують багато тисяч років. Одна з них — Благовіщення Діві Марії про народження нею Ісуса Христа. 

Ця надзвичайна подія, яка, за Священним Писанням, сталася майже 2000 років тому. Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір'ю Божою. Ангел з'явився в будинок праведного Іосифа, коли Марія читала Священне Писання, і сказав: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами". Далі ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті.   

Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці відзна чається 7 квітня. З давніх давен вважали, що з цього дня прокидаються плазуни, цього дня навіть птахи гнізда не в ють.. 

 В Україні на свято Благовіщення вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.  До цього святалелекизазвичай прилітали птахи та починали вити гнізда. У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень. Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить. 

Виготовлення фігурки ангела

Нехай цей ангел приносить у ваш дім тільки хороші новини. 

Це свято вчить нас постійному самовдосконаленню, роботі над своїми недоліками, бути добрішими милосерднішими, викорінювати погоані звички та завжди сподіватися на хороше.

Прочитайто, будь ласка, цікаву притчу

Притча Бруно Ферерро

                                   ТРИ ЖАБКИ

Якось три цікаві жабки вирішили познайомитися зі світом. Недалеко від їхнього ставка розташувався великий хутір. І вони почали своє відкриття світу від току. Але дві курки побачили їх і, щасливі, що мають нову поживу, кинулися на них зі своїми гострими дзьобами. Але три жабки були моторні й відважні. Якраз тоді селянин поставив біля дверей відро з молоком. Два великих стрибки й три жабки були вже в молоці. Спершу відчуття новизни викликало в них радість і бадьорість. Потім почали журитися: їм треба якнайшвидше вибратися звідти! Розлючений господар — страшніший від курки.    Одна спроба, друга, третя… але стінки відра були надто слизькі.  Перша жабка була фаталістка: вона підстрибувала кілька хвилин, а потім сказала:

— Ми звідси ніколи не вийдемо. Нам — кінець.     Перестала плавати й стрибати, і втопилася.Друга жабка була вчена, мудра, мала велику теоретичну підготовку з плавання, плигання, знання фізичних законів. Швидко знайшла відповідну формулу, виконала всі обчислення й стрибнула. Але не помітила ручки й сильно вдарилася головою. Втративши свідомість, вона впала на дно відра та й втопилася. Третя жабка ані на хвилину не переставала плавати, напружуючи всі свої сили. Від її енергійних рухів молоко збилося в масло, слизьке, але тверде, і вона зуміла вискочити з відра.

Африканське прислів’я каже: «Щоранку в Африці пробуджується один лев.

Він знає, що має бігти швидше від газелі, щоб зловити її або вмерти з голоду.

Щоранку в Африці пробуджується одна газель. Вона знає, що має бігти швидше від лева або вмерти.

Щоранку, коли ти пробуджуєшся, не питайся, чи ти лев, чи газель, але біжи, біжи».

Ніколи не трать надії, що б не трапилось. І працюй. Над собою.

 Домашнє завдання. а) В зошиті написати з одного боку особисті якості, які були притаманні Діві Марії, а з іншого − ті, які ви бажали б виховувати у себе, наприклад

терплячість

смирення

покірливість

доброта

слухняність

б) намалюйте, будь ласка, ілюстрацію до притчі "Три жабки"

Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 

або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com

Гарного вам настрою!

20.04.2020р. Тема: Брати наші менші (продовження теми І семестру)
Добрий день, діти! Ще у І семестрі я обіцяла вам в рамках 
продовження теми про дружбу людей і тварин
переглянути дуже повчальний цікавий фільм "Пелікан".
І сьогодні я пропоную вам його переглянути. 
Ось посилання 
https://www.youtube.com/watch?v=2iJOwG8ckVY&list=RDQMvBp3BFJW3Pw&start_radio=1 це трейлер до фільму
а ось фільм https://filmix.co/drama/29430-pelikan-nicostratos-le-p233lican-2011.html

Домашнє завдання
У робочому зошиті напишіть свої враження 
від перегляду фільму

Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 

або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com

Гарного вам настрою!

27.04.2020р. Тема: Світле свято Великодня 

-Дорогі учні! Давайте поглянемо з вами у вікно. Що ми там побачимо? Яка зараз пора року? В якому стані знаходиться природа? Що відбулося з деревами і кущами?

Зійшли сніги, шумить вода,

Весною повіва;

Земля квіточки викида,

Буяє травка молода;

Все мертве ожива.

Відлютував лютий, краплями бурульок в теплу землю зійшов березень. Наповнились живим соком гілки дерев, веселою зеленню трави, а людські душі сонячним теплом і новою надією на краще.

Весна, як і багато років до нашої появи на землі, знов перемогла холод , подарувавши всім тепло і світло.

Весно моя, нене, усміхнись до мене

Сонечком привітним і ласкавим квітнем.

Дай щасливу днину, радісну годину,

Дай пору погідну на Вкраїну рідну.

            Яке дуже світле і радісне свято дарує нам весна?

            Чому воно називається Великоднем?

            Саме цьому святу і присвячений наш урок. Сьогодні ми познайомимось з історією виникнення свята Великодня, з традиціями його святкування нашим народом. Ознайомимось з символікою знаків і кольорів писанок та навчимось виготовляти писанки сучасним методом hi-tech (хай-тек – високі технології).

III.             Вивчення нового матеріалу.

1. Вступна бесіда.

Наші предки відзначали це свято в день весняного рівнодення ще до приходу християнства на нашу землю. І зараз немає в християнській церкві більшого свята, більшої радості, як воскресіння Христове:

      Христос Воскрес! Усе радіє.

      Сміється сонечко з небес,

      Прозора річечка синіє –

      Христос Воскрес!

      Христос Воскрес!

      В траві фіалочки зітхають,

      І пролісок тремтить увесь,

      Розквітла яблунька аж сяє –

      Христос Воскрес!

      Христос Воскрес!

     

      Великдень – це свято любові, перемоги добра над злом, подолання смерті, радості життя, прощення ближнього.

            До речі, а хто ж є нашим ближнім?

           

            Тоді давайте допоможемо нашим ближнім пригадати, хто забув, а тим хто не знав, познайомитися з Великодніми символами.

2. Робота над значенням слів «великдень», «пасха».

            Чому це свято отримало назву «Великдень»? Про це знає наш помічник, хлопчик Добрик.

(За легендою, в ті часи, коли воскрес Ісус, день був такий великий, що дорівнював семи сучасним дням.)

            Що означає слово «пасха», ми дізнаємося з підручника на сторінці 205.

3. Розповідь вчителя про символи Великодніх свят деяких християнських країн.

            Як і в кожного свята у Великодня є свої символи. Цими символами пишається кожна християнська країна. Найбільшими є деякі з ним. Наприклад Італія, має Туринську Плащаницю, це та тканина в яку було загорнуте Тіло Ісуса Христа після його смерті.

            (перегляд фрагменту фільму «Плащаниця»)

           

            В Ізраїлі, кожного року в Великодню Суботу, в Єрусалимі збирається величезний натовп людей в храмі Гроба Господнього, щоб побачити найбільше диво, сходження Благодатного Вогню. Лише раз на рік, перед православною паскою відбувається це диво.

            (перегляд фрагменту фільму «Благодатний Вогонь»)

            А в нашій країні до святкування Великодня готуються майже 40 днів.

            А як саме готуються українці до зустрічі пасхальних свят?

         Ось оповідання, яке розповість, звідки взялися писанки.

Володимир МАЦЬКІВ

СЛЬОЗИ-ПИСАНКИ

Легенда

            Коли Ісус помер на хресті, кілька його учнів, з дозволу царя, зняли тіло і  поховали в новому гробі недалеко в саду.

            Божа Мати ніяк не могла відійти від гробу свого улюбленого Сина. Вона ще довго там стояла, поки землю накрила темна ніч. Тоді й вона з великим болем у серці поволі пішла до міста, але всю дорогу скропила гіркими  сльозами. Чим далі відходила, тим гарячіші та болючіші були сльози.

            В суботу всі святкували, і до Ісусового гробу ніхто не приходив. Але в неділю рано-вранці зібралися кілька побожних жінок і пішли до гробу Ісуса. Згідно із звичаєм, вони хотіли намазати тіло померлого олією, бо цього не встигли зробити у п’ятницю.

            У гробі вже не застали Господнього тіла, і ангел, який у сліпучому сяйві з’явився їм, сказав, що Христос воскрес. Не було вже й військової сторожі: вона розбіглася. Жінки, втішені цією новиною, верталися щасливі до міста. На дорозі вони побачили прегарні писанки і почали їх збирати. Вони зразу зрозуміли, що це сльози Божої Матері, які перетворилися на писанки. Зустрічаючи людей по дорозі, вони з радістю говорили: «Христос воскрес!» - і дарували їм гарні писанки. З тієї пори писанка означає радість, яку нам приносить Христове воскресіння.

            Яйце – це символ зародження нового життя, символ сонця, тепла і вічності:

Яєчко розмальоване, барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння людських рук святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

Вкраїнська писанка проміниться життям.

Великдень славить перед цілим світом,

Співзвучно до весни серцебиття

В ній оживають трави, птахи, квіти.

            Без писанки не обходиться жоден Великдень. Її освячують в церкві разом з паскою, ставлять на святковому столі, дарують на щастя рідним й друзям. Наша українська писанка стала відома всьому світові, а в Канаді їй є навіть великий пам’ятник. В Україні, в Коломиї  23 вересня 2000 року з нагоди Х Міжнародного фольклорного фестивалю «Коломийка 2000» відкрився музей писанки приміщення якого побудовано в формі… яйця. І яких тут тільки немає витворів: і писані, і дерев’яні, і інкрустовані, і обмотаних тугенько тасмою. Є порцелянові – з Франції, виготовлені за технікою «перегородчата емаль» - з Китаю, позолочені – з Алжиру, і навіть писанки на страусових яйцях – США.

Ой малює Одарочка

Писанки червоні,

І біжать до неї взори:

Півні, зорі, коні.

Кожне просить на писанці

Його написати.

Кожне хоче звеличати

Господнєє Свято.

Кожне каже: «На писанці

Я вже не віднині,

Мене здавна так писали,

Та ще й в Україні».

Подумала Одарочка,

Сіла за роботу,

Вже всі взори на писанці

В Велику Суботу!

Прикотилася до нас писанка з давнини. А малюнок, який був на ній, виконував роль вітальної листівки. А що ж означали малюнки на писанках?

1.      «Риба» - символ здоров’я.

2.      «Вітрячки» - символ удачі і щастя.

3.      «Звіздар» - символ сонця, тепла і радості.

4.      «Хрест» - символ чотирьох сторін світу, чотирьох пір року.

5.      «Колесо» - безсмертя.

6.      «Півень» - сторож добра й сонця.

7.      «Коники» - символ руху сонця по небу.

Навіть кольори, якими розфарбовували писанки, мали свою мову:

Червоний – радість життя;

Жовтий – місяць, зорі, врожай;

Блакитний - здоров’я;

Зелений – воскресіння природи;

Коричневий – земля, врожай, щедрість;

Чорний – негода.

(слухання пісні «Розмалюю писанку, розмалюю»)

Яйця, які були розфарбовані одним кольором, називались крашанками. Здавна в Україні найпоширенішим способом приготування крашанок було варіння яйця у лушпинні цибулі. Ще застосовували червоні, сині, рожеві та зелені фарби.

ПИСАНКА

Українська писанка –

Як дитяча пісенька,

Як бабусина казка,

Як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку

І розмалюю яєчко:

Хрестик, зоря, віконце –

І стане воно, мов сонце.

Анатолій Камінчук

            5. Виготовлення писанки за технікою hi-tech.

            Зараз ми виготовимо писанку за новітньою технологією. Для цього нам знадобляться варені яйця, барва золотистого або срібного кольору, обгортки від цукерок, ножиці, пасхальна присипка, манка, пшоно, бісер. Спочатку вкриваємо яйця спреєм і поки він не висох посипаємо присипкою, пшоном , бісером. Можна вирізати з обгорток або фольги цяточки і ним задекорувати наші писанки.

-          І на останок, давайте побажаємо  всім людям в цей день добра і любові:

Хай життя цвіте, вирує.

Земля наша не сумує.

Ми їй вклонимось низенько.

Будь щаслива Земле-ненько,

Україна калинова,

Будь весела і здорова.

Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 

або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com

Гарного вам настрою!

4.05.2020р. Тема: Особиста відповідальність за свої вчинки

Кожна людина в своєму житті має бути мудрою та відповідальною, оскільки від цих якостей залежить її успішність, а саме, благополуччя та досконалість. Безперечно, відповідальній людині завжди легше довіритися та поділитися із нею своїми проблемами. Тому, що такі люди є відповідальні, вони завжди впевнені у собі, та йдуть до своєї мети.

Отже, сьогодні ми поговоримо про відповідальність як рису людської свідомості. Тому, що кожна людина має усвідомлювати чому відповідальність важлива, що вона дає людині та наскільки її успішне життя залежить від правильних цінностей і орієнтирів.

•      Що ж таке відповідальність?
•      Чому кожен має нести відповідальність за себе та свою долю?
•      Чому за долю інших людей?
•      У чому полягають біблійні аспекти відповідальності?

Кожна людина має усвідомлювати, що весь світ створений з великою любов’ю, а людину Бог створив за Своєю подобою та на образ Свій, благословляючи її. Щоб зрозуміти свою роль на землі та відповідальність до навколишнього, нам необхідно шанобливо ставитись до ближнього та полюбити його, як самого себе. Відповідальність – це така річ, яка не існує сама по собі, а завжди розглядається у певному контексті. З самого дитинства батьки нас вчать відповідати за свої вчинки. Кожна дитина у різному віці має свої особисті обов’язки та особисту відповідальність за якусь справу. У домі ми відповідальні за чистоту у своїй кімнаті, посуду та за чисті меблі.

Таким чином, у кожної людини ще з малку формується правильний світогляд на важливі речі та життєві пріоритети.

Кожна людина має чітко усвідомити, що вона несе відповідальність за своє життя та життя інших людей. Для будь-якої людини важливо не тільки розуміти що таке відповідальність, а ще й правильно усвідомлювати її цінність та необхідність. Наприклад, громадський обов’язок це совість і честь, життєва позиція та відношення до оточуючих згідно з суспільних моральних норм і принципів є мірою нашої відповідальності перед суспільством. Крім того, кожна людина повинна вміти керувати собою, своєю поведінкою та постійно самовиховувати себе. 

 Отже, відповідальність – це гарна риса людського характеру, яка позитивно впливає на життя та робить людину повноцінною. Безумовно, для того, щоб бути відповідальною людиною потрібно любити свою професію, любити своїх близьких та рідних, а також добре ставитися до себе, до свої друзів та оточуючого середовище. Тільки завдяки любові можна зрозуміти навіщо потрібно нести відповідальність за життя своїх близьких, улюбленців та країну.

Відповідальність – це суттєва моральна цінність людини, яка може гарантувати їй спокійне життя по совісті та з любов’ю.

Оповідання повчального характеру В.В. Сухомлинського

БО Я — ЛЮДИНА

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу. Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?
—    Я прибрав його з дороги.
—    Ви також спіткнулися й забили ногу?
—    Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
—    Чому ж ви прибрали камінь?
—    Бо я — людина.
Хлопчик зупинився у задумі.
—    Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?

  
ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
—    А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
—    Що ж...— каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
—    Варто,— наполягає Марійка.— Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
—    Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую...
—    Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.— Адже ми так потомилися.
—    Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися.
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
—    Важко бути людиною.— сказав він.

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
Соромно перед соловейком

Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.

Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчатка вже пообідали, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав. Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда боялись поворухнутись.

Соловейко перестав співати.

Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.

Ліда забрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.

— Навіщо ти забрала сміття? — запитала Оля.— Це ж у лісі... Ніхто не бачить...

— Соромно перед соловейком...— тихо відповіла Ліда.

Домашнє завдання. Опрацюйте, будь ласка, запропонований мною матеріал. У зошитах коротенько напишіть свої враження від прочитаних вами оповідань "БО Я — ЛЮДИНА", "ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ" і "Соромно перед соловейком". За бажанням та на додаткову оцінку  можна зробити ілюстрації до оповідань в зошиті.

Фото робіт надсилайте у вайбер 099-63-72-507 

або на ел. пошту marinalutay84@gmail.com

Гарного вам настрою!

18.05.2020р. Тема: Дві головні Заповіді любові

                 Дорогі мої учні! Я вже дуже скучила за вами, але карантин є карантин. Опрацюйте, будь ласка, даний теоретичний матеріал, в тексті знайдете завдання, які слід виконати (можна усно). Головне, щоб ця інформація залишилася у ваших серцях, щоб святе, добре, прекрасне зерно, засіяне у ваші світлі душі, обов язково проросло та з часом дало свої плоди.

Зверніть особливу увагу на  повчання Володимира Мономаха дітям та вивчіть їх. 

                   Притча про художника

          Жила-була надзвичайної вроди жінка. Її всім серцем покохав художник. Але жив він так, що в пошуках сюжетів для своїх картин, був часто і подовгу відсутній. Жінка щоразу переживала, і краса її почала в"янути. Вона вже навіть злякалася, що через це художник розлюбить її.

         Та сталося із ним горе: втратив зір, він не бачив, як змінилася його кохана і продовжував її любити.

       Одного разу роздобула жінка чудодійний еліксир, який міг повернути художникові зір. Задумалась вона, завагалась: адже він перестане кохати її-таку постарілу, вже негарну. І все-таки любов і доброта перемогли: жінка дала еліксир художнику, він випив і прозрів. Жінка не сумнівалась: зараз він усе побачить і піде від неї назавжди. Та сталося чудо: її доброта і любов змінили і її саму, до неї вернулись і врода, і молодість. А художник, побачив свою кохану такою, захоплено опустився перед нею на коліна.

   -Помолимось, щоб у наших серцях також завжди перемагала любов і доброта, і ми не боялися робити добрі справи.

Актуалізація опорних знань.

-Пригадайте, хто охрестив Ісуса Христа?

 -Як Ісус Христос служив людям після свого хрещення?

-Як ви розумієте слова Івана Хрестителя про Ісуса Христа: " Услід за мною йде он потужніший від мене, що Йому я не гідний, нагнувшись, розв"язати реміння від взуття Його?"

- Як ви думаєте, навіщо Ісус Христос робив чуда? (Він хотів допомогти людям, а ще показати їм безмежну Божу любов).

-Як в Україні святкують хрещення Господнє (19 січня)?

    Мабуть, ви вже здогадалися, що ми з вами говоритемимо про любов. Ви довідаєтесь: які дві основні заповіді дав людям Ісус Христос, що означає любити Бога і людей, як виявляти любов до Бога, ближнього і Батьківщини в повсякденному житті, разом з"ясуємо що таке любов, довідаємось про Божу любов, а також про те, якою повинна бути справжня любов.

        Звичайно, що всі ми відчуваємо любов і знаємо, що це насамперед почуття. Ми відчуваємо любов до батьків, до природи, до друзів, до навчання, до праці, до Батьківщини, до Бога і мали б відчувати її до ворогів, бо так нас навчає сам Ісус Христос кажучи :"Любіть ворогів ваших!".

      -Давайте визначимось, то що ж то за почуття таке "любов"?

    Любов до Бога-щире почуття прихильності і вірності Богові, постійне внутрішнє єднання з Богом.(записано на дошці)

     Любов до ближнього-доброзичливе і шанобливе ставлення до людей.(записано на дошці)

       А тепер спробуймо все те, що знаємо , об"єднати і вивести єдину формулу.

Слайд 4

        Любов-внутрішня сила людини яка спонукає її до постійного зв"язку з Богом, а також до постійного бажання творити добро.

        -Запис у зошитах.

     -Малятко народжуєтьсяна світ. Воно слабке і безпомічне. Але його пестять мамині руки, цілують вуста і воно вперше відчуває тепло материнської любові. Дитина приходить до церкви, складає ручки у благословенній молитві, і стає їй легко і затишно- воно відчуває тепло Божої любові. Підліток звертає  погляд на свою однокласницю і раптом бачить у ній, чого чомусь не помічав раніше-у його серці зароджується тепло любові до ближнього. Молода пара приймає важливе рішення поєднати свої серця і просить Божого благословення вступити у шлюб- серця молодих наповнюються теплом подружньої любові.

      Любов завжди з нами, вона становить зміст нашого життя, породжує гармонію в навколишньому світі, наближає нас до Господа, який сам є Любов. Однак люди часто примітивізують любов, зводять її до дріб"язковості, а тому не відчувають щастя любові.

          Хочу вам сказати, що не всі здатні відчувати любов. І не кожного ми можемо любити. Ісуса також любили не всі люди. Серед книжників і законників були такі, що заздрили Йому і намагались Його осоромити, звинуватити у незнанні Божого Закону і тим самим применшити Його авторитет, повагу і любові серед людей. Досить частовони влаштовували пастки Ісусу, ставлячи каверзні, провокативні питання.

   Дві Заповіді любові

      -Отже , перша з них- "Люби Господа Бога свого"-відображає першу скрижаль духовно-моральних обов"язків людини:

                                             Визнавати і любити єдиного Бога , не

                                                творячи собі кумирів; 

                       Любов до Бога↓↑→Не взивайте Його імені надаремно;

                                             Пам"ятай день святий святкувати.

        Друга-"Люби свого ближнього , як самого себе"-засвідчує другу скрижаль Божих Заповідей:   -шанувати батька і матір;

                    -не вбивати;

                    -не чинити перелюбу;

                     -не красти;

                    -не свідчити неправдиво;

                    -не пожадати жінки ближнього свого та того, що є його

                    власністю.

    Найвищою потребою кожної людини є прагнення до Бога. 

           Любити Бога означає славити Його як Творця, бачити Господа у кожному чудовому куточку природи, у кожній людині, у кожному дні нашого життя. Славимо Господа молитвою і добрими ділами, праведним життям. Любити Бога означає довіряти Йому, дякувати за Його милосердя, просити про допомогу і благословення. Любити Господа означає служити Йому-постійно відвідувати храм Божий, бути свідомим учасником Божественної Літургії, чинити в житті, як робить Всевишній. Приклад такого життя продемонстрував нам Син Божий Ісус Христос. Його земне служіння означало постійну допомогу ближньому: пораду, підтримку, потішання, навчання, оздоровлення, любити Господа й означає любити ближнього. Христос називає дві Заповіді Любові однаковими.

       -І справді,якщо людина любить Господа- вона найперше дотримується Заповідей Божих, які він нам дав через Мойсея на горі Синай.        

    -А тепер давайте з"ясуємо, якою ж є та справжня любов, які риси притаманні людині, котра володіє цим Божим даром, цією чеснотою. (з поданих нижче якостей учні повинні вибрати ті, що відповідають чесноті "любові").

   Любов-добра, щира, жорстока, вірна, жадібна, велика, погана, віддана, ненависна, вічна, Божа, заздрісна,швидкоминуча, безкорислива.

    -Любити Господа нам заважають наші гріхи, заздрість, гнів і ненависть до ближнього. Дуже часто вбачаємо у ближньому суперника і не бачимо в ньому творіння Господнього, образи і подоби Божої. Оскільки всі ми походимо від одних прародичів, то є братами й сестрами, а хіба можна не любити брата чи сестру? Тож нашим ближнім є не лише мати чи батько, друг чи сусід. Це і той, кого випадково зустріли в маршрутці чи на ринку, і той, хто вчинив нам зло чи випередив нас у чомусь.

     Та потрібно пам"ятати: тільки полюбивши ближнього, полюбимо Господа і заслужимо на Його любов.

         -  Що ж означає любити ближнього, як самого себе?

       Навчаючи любити ближнього, Христос закликає нас полюбити себе. Хіба ми любимо себе, якщо все життя віддаємо розвагам і не замислюємося про життя вічне? Хіба ми любимо себе, коли, потонувши в гріхах, продаємо душу сатані? Хіба ми любимо себе, коли робимо своє тіло рабом пристрастей, а душу- невільницею ідолів та кумирів.

      -Полюбити себе, означає побачити в собі Образ і Подобу Божу, творіння Всевишнього, відповідальне за долю свою і світу, панувати над яким Господь поставив людину. 

      І цінність наша у близькості до Бога,у чистоті серця і помислів, у праведності життя, до яких закликає нас Небесний Отець. Любити себе, означає цінувати Божі Дари дані нам- християнські чесноти, індивідуальні здібності й таланти. Любити себе-це і прийняти свої фізичні недоліки (н-д. низький ріст, каліцтво, заїкання), усвідомити, що людину тільки зустрічають за зовнішністю, а проводжають за розумом і моральними якостями. Тому любити себе-це щоденно відкривати духовне багаття, життя Бога в нашій душі.         

    Якщо навчимося поважати в собі вартісну, самодостатню особистість, духовно багату і відповідальну перед Богом, відкриваються нам очі на те, що таким же Божим творінням є й кожен ближній, який заслуговує на нашу любов і повагу до його гідності, яких би недоліків він не мав, як би не ставився до нас.

           А тепер спробуймо віднайти риси любові у дуже цікавих і повчальних історіях. 

              "Любов і ненависть"              

                  Людмила Гапжелюк

             В одній країні жила королева. Вона була вже стара і хвора. Королева не мала дітей, не знала кому залишити свй престол. І саме тому вона видала наказ.

         "Кожному потрібно принести найдорожче, що він має, для правительки". Три дні до палацу ішли люди і несли золото, коштовні камені, дорогі вази, картини, але королеві чомусь не сподобалось нічого, і вона повертала речі власникам.

         І ось уже наприкінці третього дня до королівських палат увійшла одна дівчинка.

      Вона опустила голову і сказала: "Я нічого не маю з дорогих речей, ваша величносте, але маю серце, наповнене любов"ю до людей. Королева усміхнулася і обрала дівчинку своєю наступницею.

2 .             "Вчимося любові"            

                  О.Грачов

        Маленька Наталочка прибігла до татка, задоволена, що може розповісти йому дуже важливу новину. :" А Андрійкова рукавичка на землі валяється, і він її не підняв". Разом пішли до коридору.Під вішаком і справді лежала шерстяна рукавиця, яка була злегка вологою: напевно, Андрійко по дорозі зі школи грав з однокласниками у сніжки. Друга рукавичка стирчала з кишені куртки, комір якої ще покривали краплі розталого снігу:"Ой-ой-ой!- сказав тато.- У твого братика мокрі рукавички. Як же він завтра до школи піде ? Давай за ним підглянемо. Нічого йому не скажемо, покладемо рукавичку на батерею. Андрійко завтра прокинеться, а  рукавичка суха".-"Як же він зрадіє",- заплескала в долоні Наталочка. Здавалось би, сімейна дрібничка, а скільки теплоти, уваги і любові вкладено в неї.

    -Поміркуйте і дайте відповіді.

     -Як королева вирішила вибрати наступницю престолу?

     -Що в дівчинки було найдорожче?

  - Як ви думаєте,чому королева обрала дівчинку своєю наступницею?

     -Як Наталочка засвоїла Заповідь Любові до ближнього?

      -Якою вона.швидше за все, буде в майбутньому?

     -Про яку людину можна сказати, що вона любить увесь світ?

    

V.Закріплення вивченого матеріалу.

      1.-Чи потрібно виявляти свою любов?

        -В який спосіб ми можемо виявляти свою любов до ближніх?

    -Чи потрібно любити свою Батьківщину і в чому ця любов має виявлятися?

         -Як ми можемо довести Богові свою любов?

 2. Вставити пропущене слово.

   Коли мовчиш-мовчиз__________

    Коли говориш- говори з _____________

  Коли виправляєш- ____________________________

   Май завжди в глибині серця корінь ___________

   З того кореня виростуть тільки добрі справи.

Отже, любов-це дар Божий. Бог  перший полюбив людину. Адже він з любові до людини створив прекрасний світ і віддав його в опіку людині.

   

  Любов треба плекати і розвивати в собі:

   - без жалю у серці уміти ділитися з ближнім найдорожчим;

    -без заздрості щиро радіти за успіхи друга;

  - поспівчувати ближньому у невдачах, розрадити в смутку;

   -не забувати дякувати Богу за прожиті дні, дари (здоров"я,мудрість. радість), які Він нам дає;

    -просити в Бога здоров"я для хворого, не забути відвідати його;

    -шанувати  природу як творіння Боже, опікуватися нею.

 Настанови Матері Терези

·        Що ви можете зробити для зміцнення миру в усьому світі? Йдіть додому і любіть свою сім"ю.

·        Нам не потрібні зброя і бомби. Аби перемогти зло, нам потрібні любов і співчуття. Всі труди любові-це труди заради миру.

·        Легко любити дальніх, але не так уже легко полюбити ближніх.

·        Коли ти засуджуєш людей, у тебе не залишається місця на те, щоб їх любити.

·        Щоб творити сім"ю, достатньо полюбити. А щоби зберегти-потрібно навчитися любити і прощати.

·        Гордий завжди ображений.Смиренний ніколи не сердиться, бо ніщо його не принижує. Гордий шукає любові до себе. Смиренний любить сам, нічого не очікуючи взамін.

·        Люби, і нехай любов буде для тебе така само природна, як і дихання. Нічого не вимагай. Нічого не очікуй. Якщо щось приходить до тебе будь вдячний. Якщо нічого не приходить, значить, цьому і не треба було приходити.

·        Найважливіші ліки-ніжна любов і турбота.

·        Геть не обов"язково робити щось велике. Можна робити і щось маленьке, але з великою любов"ю.

·        Розчарувавшись в одній людині, не карайте другу. Всі люди різні. Не втрачайте здатності довіряти, вірити і любити.

·        Все, що ви робите, робіть із любов"ю, або взагалі не робіть.Усміхайтесь одне одному, усміхайтеся своїй дружині, усміхайтеся своєму чоловікові та своїм дітям- неважливо, до кого ви усміхаєтеся,- це допоможе вам пройнятися більшою любов"ю до людей.

·        Що більше любові, мудрості, краси і доброти ви відкриєте в собі, то більше ви помітите їх у довколишньому світі.

·        Поширюйте любов повсюди, хоч би де ви перебували,- і насамперед у власному домі.

·        Любов- це плід,який дозріває будь-коли, і до якого може дотягнутися будь-яка рука.

  

Повчання Володимира Мономаха дітям

             «Пам’ятка  дітям»

  -Не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть самотню людину.

- Не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте.

-Не пройдіть ніколи повз людину,не привітання її, і добре слово мовте.

-Вранці, побачивши сонце , з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю і добром виправдав життя своє». 

                            

25.05.2020р. Тема: Храми та святині рідного краю